***
Умом и сердцем постигаю
Всей этой жизни быстрой суть
Земле извечной присягаю
И помнить прошлое клянусь
Свою распахиваю душу
И не жалею жизни сил,
Перед опасностью не трушу,
Чтобы никто не укорил
***
Если я восторгаться смогу,
Значит мне еще рано стареть.
Я хотела б на белом снегу
Горстью ягод рябины гореть.
Я хотела б в душистом лесу
Веткой хвойною утро встречать...
Я хотела б земную красу
Каждой клеточкой сердца понять
***
Пробежал по листьям сонный ветер,
Робкий всплеск нарушил тишину.
Птицей фиолетовою вечер
Сел на одинокую сосну.
А на небе пробивая тучи,
Фосфорные звездочки зажглись...
До чего ж нежна ты и певуча,
До чего ж неповторима жизнь!
***
Моя весна
І знову я весну чекаю,
Чекаю квіти у саду.
І сонечко, і теплий вітерець стрічаю,
Тому що все це я люблю!
А ще мальви, рясний любисток,
І теплий дощ, і первоцвіт...
Все це весна! Всьому початок,
Все це знов з'являється на світ!
***
Між іншим, сенс життя існує,
То треба лиш його знайти, і так життя прожить, людино,
Щоб потім сором не гнитів.
Живи ти гордо і правдиво,
Безчест'ям душу не марнуй.
Іди життям натхненно й щиро,
Ім'я злодійством не марай.
Живи у радості і згоді,
Добро лиш людям ти даруй.
І дітям передай у спадок
Ти гідність, людяність, любов
***
А ялина укрилася снігом,
Віти - лапи розкинула вшир.
Сіла птаха погрітись під низом,
Щоб піднятися знову у вир.
Щоб відчути щастя польоту,
Неповторну і світлу мить,
Розігнати німу дрімоту
І збагнути неба блакить.
Щоб розправити широко крила,
Із небес оглянути свій край,
Де лелече гніздо і калина,
Рідна й мила земля, наче рай
***
Малюю літо
Вже серпень в розпалі,
А я малюю літо,
Хоча прощаються
Троянди пишні в квітнику,
І щедре літечко дарує
Черешні стиглі й яблука в саду.
Жоржини, айстри, хризантеми
Буяють в палісаднику моїм,
І різнобарв'я кольорове
Милує око нам усім.
Та все ж піснями
Жайвір вже не звеселяє,
Кружляють в небі журавлі,
І знову десь на роздоріжжі
На осінь літо знов чекає.
Волошки сині зупинились в житі,
Чатують осінь вже вони;
І у високості глибокій
Лелечий клин десь полетів
***
Мне в лунные ночи не спится,
Я звуков ночных забоюсь,
И сердце куда-то стремится,
К Всевышнему я озовусь.
Укрылся вишневою чащей
За смутной оградою дом.
Как символ життейского счастья
Паденье тяжелых плодов.
Под тихой развесистой шрушей
Лиловые тени легли.
Замри, моё сердце, и слушай
Дихание сонной земли.
Подёрнутый димкою запад,
Набрякший зарёю восток,
От днника сладостный запах
По дремлющим ульям потек
***
День Перемоги
Зоріють на граніті імена,
Написані на стелах обелісків.
І плаче в тузі матінка-земля,
Схилившись над могилами синів.
І будуть квіти, й мимовільні сльози,
І чорний хліб на плитах кам'яних
І день той світлий Перемоги,
Коли згадають й мертвих, і живих.
І буде відчуття щемливої гіркоти,
Що хтось до дня цього вже не дожив,
Й тягар німої чорної скорботи
Серця присутніх раптом охопив.
Земний уклін вам, ветерани,
Солдати, вдови, доблесті сини!
Безсмертний подвиг вам віками
Нетлінна пам'ять зможе зберегти
***
Летять роки, минають дні.
Ідуть у вічність батько й мати.
Вже не запросять сісти в хаті
Й не спросять: "Доню, а як ти?"
Та рідна хата край дороги
Щоночі буде мені снитись.
Обійми тата, очі мами
Щемливо в серці озиватись.
І хоч говорять: "Час лікує",
Та рідних вже не повернуть.
Плита могильна їх вартує,
А діти пам'ять бережуть
***
|